Текст, слова пісні Артем Лоик - Капітан

Скільки ран, може, не треба! Капітан біля собору Я гачу римами в небо І прошу нашу свободу! Скільки ран, може, доволі! Капітан біля окопу Я гачу кулями в зло І не віддам нашу свободу! Моя воля, ти не воля — біда, та, як би не було я тебе не віддам! Нема Бога, думав, де німа любов і балакуча куля, та як придивився — Він там! Моя воля, ти не воля — ти бій, до якого ми літаємо на небо Ти біль до якого ми звикаємо, а тому на біт мої рими, не бійсь, допоможуть тобі! Бо неминуча воля тече в нашій крові, де дні і ночі в полі — лише вибухи, вір В те, що буде переможений звір, переписаний твір, переповнений стіл Де бабусі де, і де дідусі, і де діти з онуками до них звідусіль І там, де будемо сидіти досі усі, де налитий келих, а не автомат у руці Моя воля, ти не воля — ти ніч, за якою буде ранок, та допоки темніш І допоки ти між — Богом і Дияволом, убога де моя вела нас ця молитва, як ніж! І я ріжу Його тіло небес і молю допомогти нам в цьому пеклі, і де Я спочатку цим заточеним римованим ножем, як не хотілося — ріжу себе! Скільки ран, може, не треба! Капітан біля собору Я гачу римами в небо І прошу нашу свободу! Скільки ран, може, доволі! Капітан біля окопу Я гачу кулями в зло І не віддам нашу свободу! Моя воля, ти не воля — біда, та, як би не було я тебе не віддам! Нема Бога, думав, де німа любов і балакуча куля, та як придивився — Він там! Моя воля, ти не воля — ти бій, до якого ми літаємо на небо Ти біль до якого ми звикаємо, а тому на біт мої рими, не бійсь, допоможуть тобі! Бо неминуча воля тече в нашій крові, де дні і ночі в полі — лише вибухи, вір В те, що буде переможений звір, переписаний твір, переповнений стіл Де бабусі де, і де дідусі, і де діти з онуками до них звідусіль І там, де будемо сидіти досі усі, де налитий келих, а не автомат у руці