Текст, слова пісні Артем Лоик - Кораблі

Бро, закороти мені цей приспів в голові Ла-ла-ла, ла-ла-ла На корпоративі зайде меру й голові Ла-ла-ла, ла-ла-ла Роздягають, як завжди, нас голі королі Ла-ла-ла, ла-ла-ла Вибачай, Кузьма, та тонуть "люди-кораблі" Ла-ла-ла, ла-ла-ла В океані-борделі залишаються шлюпки Випливають на берег і збирають свої "недокубки" до купки! Бо не хочеться тонути з отими непотрібними "людьми-кораблями" І одне лише на думці залишається у них: "намутить скоро б лями!" Знову риму, як бісер накидаю на мозок Знаю-знаю, як бісить, та вибачай, я по-другому не можу Я співак безконтактний, співак безконтрактний І цей акт мимо такту, так, літературний теракт мій Вибухаю, і власне, я сліпий камікадзе Я не пісня для плазми, я лиш пісня для спазму І хоч столяр, хоч мер ти — твоя думка зі скла, блін Обов'язково тут треба померти, щоб ожити, як Скрябін!? Бро, закороти мені цей приспів в голові Ла-ла-ла, ла-ла-ла На корпоративі зайде меру й голові Ла-ла-ла, ла-ла-ла Роздягають, як завжди, нас голі королі Ла-ла-ла, ла-ла-ла Вибачай, Кузьма, та тонуть "люди-кораблі" Ла-ла-ла, ла-ла-ла В океані-борделі, не по волі Титанів А по волі маленьких рабів і тиранів будують Титанік Хочуть тримати пів світу стадо "Великого брата" Але затримай повітря — і ти його втратиш! Спалюйте Орвелла, та усвідомте, сліпий недороблений окупант Де заборонений Майдан, там дозволений "Mein kampf" Вибачай, я приніс не відоси тобі, зачитав не сонети Бо я стою на своєму і досі в тенетах, як Луцій Сенека! Ей, поціновувачі, ви де? Вас лише мода одна веде!? Чи ви чекаєте, коли приціл моя доля зі снайперки наведе?! І ці запеклі вірші, ма, знову тихенько вмиратимуть Не годуйте грошима, я прийшов за мурахами! Бро, закороти мені цей приспів в голові Ла-ла-ла, ла-ла-ла На корпоративі зайде меру й голові Ла-ла-ла, ла-ла-ла Роздягають, як завжди, нас голі королі Ла-ла-ла, ла-ла-ла Вибачай, Кузьма, та тонуть "люди-кораблі" Ла-ла-ла, ла-ла-ла