Текст, слова пісні Лилу45 - Повітря

Раз, два, три, чотири Впади мені грузом на плечі Лягай, не бійся, я це вивезу Ти не останній і далеко не перший Я ж дуже чітко провела межу Якого біса ти хотів Того отримав Глибоких недопочуттів Щоб тебе крило Щоб не спалося уночі Від мого серця втрачені ключі А ти все ще шукаєш Ти — архітектор, я — стіна Висока і непробивна А ти мене ламаєш Дай мені покою, дай мені повітря Я ціла палітра із казок і снів Я донька мистецтва, заручена з вітром Інакше відкрию вогонь по своїм Дай мені покою, дай мені повітря Я ціла палітра із казок і снів Я донька мистецтва, заручена з вітром Інакше відкрию вогонь по своїм Па-па, ра-ра, ра-ра Па-ра-ра-ра, ра-ра, ра-ра Па-па, ра-ра, ра-ра Па-ра-ра-ра, ра-ра, ра-ра Я більше, ніж жінка, я тобі не пара Я голос із твого нічного кошмару Я почерк до болю знайомий і рідний І ти знов як хлопець неповнолітній Ми у просторі слів, змусолених дат Пережити кривди, цілунки Їду потягом, повним нездар В задзеркалля людських стосунків Дай мені покою, дай мені повітря Я донька мистецтва, заручена з вітром Дай мені покою, дай мені повітря Я ціла палітра із казок і снів Я донька мистецтва, заручена з вітром Інакше відкрию вогонь по своїм Дай мені покою, дай мені повітря Я ціла палітра із казок і снів Я донька мистецтва, заручена з вітром Інакше відкрию вогонь по своїм Па-па, ра-ра, ра-ра Па-ра-ра-ра, ра-ра, ра-ра Па-па, ра-ра, ра-ра Па-ра-ра-ра, ра-ра, ра-ра