Текст, слова пісні Павло Зібров - Жінка, що кохаю я

Я кохану, як скарб, шукав У безмежності цього світу Я так довго її чекав Мріяв з нею про вічне літо І, на щастя, у долі шанс Той єдиний, що є віднині Про кохання палкий романс Присвятити моїй єдиній! Жінка, що кохаю я Неповторна й чарівна Та її очей краса Дивовижна, неземна Жінка, що кохаю я Найчарівніша вона І на все, на все життя Назавжди, завжди моя Я коханій дарую своїй Найгарнішу троянду ніжну Обіцяю я тільки їй Що кохатиму навіть грішну І, на щастя, у мене шанс Той єдиний, що є віднині Про кохання палкий романс Присвятити моїй єдиній Жінка, що кохаю я Неповторна й чарівна Та її очей краса Дивовижна, неземна Жінка, що кохаю я Найчарівніша вона І на все, на все життя Назавжди, завжди моя Жінка, що кохаю я Неповторна й чарівна Та її очей краса Дивовижна, неземна Жінка, що кохаю я Найчарівніша вона І на все, на все життя Назавжди, завжди моя