Текст, слова пісні Тартак - Не кажучи нікому

Коли війна вривається у двері Не захистять слова й печатки на папері Потрібно йти, потрібно брати зброю І право на життя відстояти в горнилі бою Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу Знову за спинами визволителів Прийшли нові карателі та мучителі То що ж робити? Сидіти склавши руки? Спокійно дивитися на вбивства та муки? Чи, взявши благословення в рідної мами Почати боротьбу з новими ворогами? Поплач за мною, мамо, коли я загину За свою землю, за Україну Поплач за мною, сестро, не кажучи нікому Що я вже ніколи не вернусь додому Тече сльоза, прогорнуючи зморшки І мама молиться: "Хай поживе ще трошки!" Вже так давно не бачить сина свого Іще б хоч раз побачити його живого Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь Караюсь, мучусь, але не каюсь "Якщо не я, то хто?" — зайве питання Для нас це не проста війна — це визвольні змагання Людей женуть на схід, немов худобу Принижують, щоб знищити людську подобу І захиститися у цих людей нема ніяких шансів У них одна надія — на повстанців Поплач за мною, мамо, коли я загину За свою землю, за Україну Поплач за мною, сестро, не кажучи нікому Що я вже ніколи не вернусь додому Не кажучи нікому (Не кажучи нікому) Не кажучи нікому Пройдуть роки, земля загоїть рани Залишаться в живих поодинокі ветерани А скільки тих, що не прийшли додому Лежать в своїй землі, в могилах невідомих Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо Що в цій війні з чужими поки що програємо Хай перемоги наші порівняно малі Та головне, що наш народ лишився на своїй землі Ніхто не знає, хто я; ніхто не знає, де я Тіла загинуть — житиме ідея А наші душі тут, в рідних просторах Волинських лісах, Карпатських горах Поплач за мною, мамо, коли я загину За свою землю, за Україну Поплач за мною, сестро, не кажучи нікому Що я вже ніколи не вернусь додому Додому Поплач за мною, сестро! Поплач за мною, сестро